Історія християнства (короткий опис)

 

Християнство як світова релігія

Основи християнства ґрунтуються на визнанні Ісуса Христа Господом свого життя, яке базується на Його Заповідях. Походження релігії пов'язане з іменем Христос, що в перекладі з грецької означає Помазанець, Месія. Ісус Христос в особливий спосіб об'явив Себе людям. Головні засади християнського віровчення викладені у Новому Завіті. На відміну від Старого Завіту, який був заповітом закону лише мiж вибраним на той час народом та Богом через посередництво Мойсея, Новий Завіт є новим примиренням Бога з усіма людьми завдяки самопожертві Ісуса Христа за їхні гріхи.

Християнство є віровченням про Всюдисущого та Вічного Бога Творця неба і землi, Його Єдинородного Сина Ісуса Христа та Животворчого Святого Духа, що говорив до людей через пророків. Ісус Христос центральна постать християнства, Боголюдина, с одночасно Сином Божим та Сином Людським, який прийняв страж дання і смерть заради спокутування первородного гріха. Згідно з постулатами християнської релігії, що ґрунтуються на Святому Письмi, унаслідок грiха, який учинили Адам і Єва, кожна людина є грішною, а, отже, підлягає Божому осуду. Оскільки Господь любить світ та людей, Він послав свого Сина, Який, будучи безгрішним, своїми стражданнями та смертю на хресті відкупив людей від належної їм кари. Згідно з християнським віровченням, спасіння досягається вірою в Ісуса Христа та прийняттям Його жертви, покаянням - очищенням вiд грiхiв та життям відповідно до Божих Заповідей. 

Історія поширення християнства

Історичне дерево християнства виникло у І столітті в Палестині, що була на той час східною провінцією тодішньої Римської імперії. З Єрусалиму та його околиць (а саме цю територію вважають Святою Землею) християнство поширилося в Рим, Олександрію, Константинополь, Антіохію, а звідси по цілому світу. Дванадцять учнів, а пізніше ще сімдесят, які стали апостолами-проповідника ми, понесли у світ науку Христа: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 19-20).

Причини, що спонукали більшість населення Римської імперії прийняти християнство:

· занепад греко-римської культури; 

· саме через науку Христа люди різних прошарків та національностей ставали єдиною братерською спільнотою; 

· високі моральні якості членів Христової Церкви та без компромісна вiдміннiсть своїм переконанням; 

· прийняття християнської віри імператором Костянтином та його спадкоємцями; 

· героїзм християнських мучеників. 

Перші християни збиралися таємно на молитовні збори, часто у своїх будинках, де здійснювали спільну молитву та Євхаристію (3 грец. Евхаристія - подяка). Послідовники Христа проповідували:

·       рiвнiсть усіх людей, незалежно від національності чи соціального статусу,

·       впроваджували зовсім нові норми моралі та відносин мiж людьми,

·       відкидали визнання божественності імператора.

Тому від часу Христового Різдва з боку римської влади тривали переслідування християн. Вони були надзвичайно жорстокими. Християнська історія знає десять великих переслідувань, та особливо страшними вони були за часів римських імператорів Діоклетіана, Максиміліана та Нерона. Ці троє чоловіків, кожен свого часу, ніби змагалися, хто з них вигадає жахливіші муки: спалювання живцем, розпинання, каменування, розривання на шматки тіл людей голодними хижаками. Проте, незважаючи на гоніння та нищення, кількість християн зростала і з початку IV століття їх вже було близько 7 млн. Християнський письменник-філософ Тертуліан писав: «Кров мучеників - насіння християн». Христова віра ширилася і міцніла, переходила від одного народу до іншого. 

На початку IV століття імператор Костянтин Великий, зваживши на позитиви християнського мислення, намагаючись створити єдину, міцну державу, вирішив зробити християнство державною релігією. У 313 році він легалізував християнство в Римській імперії, видавши славнозвісний Міланський едикт, за яким християнська віра стала дозволеною і рівноправною з іншими релігіями. 

Приклад імператора Костянтина наслідували троє його синів, які також стали імператорами. Спроба племінника Костянтина імператора Юліана (названого Відступником») відродити язичництво (у 361-363 роках) провалилася. До кінця V століття християнство стало державною релігією Вірменії, християнські громади з'явилися в Персії, Індії та в германських народів на півночі Римської імперії. 

Джерело віри, підвалина і моральне вчення християнства

Головним джерелом і основою християнства є Святе Письмо та Священне Передання. Святе Письмо є натхненне Богом. 

«Незнання Святого Письма незнання Бога» (Святий Єронім). 

Також основні положення християнського віровчення викладені в постановах Вселенських Соборів та у 12 пунктах Символу віри, прийнятого на Перших Соборах у 325 та 381 роках.

 

 Християни вірять в Ісуса Христа, у Пресвяту Трійцю і приймають установлені Ним Святі Тайни. Найдавнішим християнським символом є хрест. 

Моральне вчення зосереджене на Десяти Божих Заповідях. В основі християнської моралі є новозавітній Божий Закон Закон любовi, який складається з двох головних заповідей любові. Ці заповіді є визначальними у житті християнина, тому виявом любові до Бога і ближнього мають бути добрі справи. 

Зародження і поширення християнства в Україні

Християнство поширилося на Україні ще задовго до правління князя Володимира Великого. Згідно з переданням Нестора-літописця, на землях України-Руси побував апостол Андрій, відомий як Первозванний (першим був покликаний стати учнем Ісуса Христа). У І столітті в місто Інкерман, що було давньою фортецею Криму, заслали Папу Римського Климентія, а в VII столітті в Херсонес прибув після арешту римлянами Папа Мартин I. Обидва проводили християнську місію та загинули від рук поган. 

Вже приблизно 860 року хрестилися київські князі Аскольд i Дир, які ходили великим походом на Царгород. Українське населення не противилося християнській вiрi. Ще за часів князя Ігоря (944 року) в Києві стояла церква Святого Іллі, а частина княжої дружини була охрещена. Княгиня Ольга, дружина Ігоря, теж прийняла християнство, проте не змогла залучити до нього свого сина Святослава.

 

 Тільки внук Ольги Володимир не лише сам прийняв християнство, але й у 988 році охрестив усю Київську Русь, зробивши Христову науку державною релігією. На місцях, де стояли язичницькі ідоли, були збудовані гарні, величні святині. Проповідниками християнства спочатку були чужинці - греки, болгари. Згодом Володимир Великий і Ярослав Мудрий заснували духовні школи, які готували духовенство із місцевого населення. Першим Митрополитом з місцевого роду був Іларіон, славний проповідник і придворний священик Ярослава Мудрого, висвячений 1051 року. 

Конфесійні різновиди християнства: православ'я, католицизм, протестантизм

Християнство, засноване в єдинiй Христовій Церкві як спільноті людей, упродовж десяти століть було єдиним. В ХІ столітті, а саме в 1054 році, у світовій християнській спільноті стався розкол на дві окремі християнські спільноти або церкви - на Західну, латинського обряду (пізніше названу католицькою), і Східну, грецького обряду (названу пізніше православною або ортодоксальною). Цей розкол в історії християнства називають Східним поділом. 

Пізніше в лоні Католицької Церкви відбувся ще один поділ Західний, що відзначився трьома етапами, в часі яких від неї відкололися гілки, які об'єднані загальною назвою протестантизм: 

1) внаслідок реформи Мартіна Лютера в Німеччині в XVI столітті з'явилися унітарії, анабаптисти, меноніти;

 2) упродовж XVII-XVIII століть в Англії виникли спільноти баптистів, квакерів, методистів; 

3) у XIX-XX століттях відбулося дроблення протестантизму, яке породило адвентистів, п'ятидесятників, мормонів, масонів, кампелітів. 

Унаслідок відомих Східного та Західного подiлiв порушилася єднiсть Христової Церкви. Наслідки цих болючих ударів не ліквiдованi до сьогодні. Упродовж багатьох років робили спроби до об'єднання, проте вони не були успішними. 

Близько 2,2 млрд людей iз 238 країн світу або 33,4% населення Землі вважають себе християнами. У наш час існують такі основні напрями поширення християнства, як: 

1) Католицизм - понад 50% від усіх християн: 

2) Православ'я - близько 12 %

3) Протестантизм - близько чверті вiд усiх християн i низка дрiбнiших гілок.

 

Їх ще називають конфесіями. Громади віруючих певної конфесії об'єднуються в спільноти церкви. Ось чому релігійне життя називають ще конфесiйним або церковним. На в Україні зареєстровано 30 805 організацій понад ста різних релігійних течій. 

Католицизм (лат. catholicismus вселенський) найпоширеніший напрям у християнстві (налічує близько 1 млрд 196 млн вiрних), отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа її «католичність>> (соборність). Видимим главою Католицької Церкви є Папа Римський, який очолює Святий Престол державу-місто Ватикан у Римі. Папа Римський є наступником апостола Петра, якому згідно з Євангелієм, було заповідано очолити Церкву.

 Католицизм поширений у багатьох європейських країнах (Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Литві, Польщі, Чехії, Угорщині, Словаччині, Словенії і ін.), у Південній та Центральній Америці, у Мексиці, на Кубі, в Канаді та США. В Азії католики переважають на Філіппінах, є вони у В'єтнамі, Південній Кореї та Китаї, на Близькому Сході - у Лівані. 

Сучасна Католицька Церква охоплює як церкви латинського обряду (Римо-Католицька Церква РКЦ), так і церкви східних обрядів, серед яких - Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). 

За словами кардинала Любомира Гузара, УГКЦ є спадкоємицею «Київського Володимирового християнства». Внаслідок реформування Церкви шляхом унії з Римом у ХVІ столітті було збережено її традиційний православно-візантійський обряд і національну самобутність. За радянських часів Церква була переслідувана, а з встановленням незалежності України вийшла з підпілля і зараз перебуває в активному розвитку. Осередок Церкви, згідно з правилами Ватикану, було перенесено до столиці України Києва.

 

 Православ'я - християнська спільнота, що складається з декількох єдиних у богослов'ї помісних (автокефальних, автономних та ін.) Церков. Найбільше православних вірян проживає у Греції, Молдові, Грузії, Білорусі, Румунії, Сербії, Чорногорії, Болгарії, на Кіпрі, в Росії та Україні. Суттєву меншість православні становлять в Естонії, Албанії, Киргизстані, Литві, Хорватії. 

Православних і католиків єднають усі Святі Таїнства, Богослу жіння, правди віри, Священне Передання і наука Отців Церкви, церковне мистецтво, пошанування Пресвятої Богородиці і Святих

УГКЦ, ПЦУ (колись УПЦ КП і Автокефальна), УПЦ МП

 Українська Православна Церква Московського патріархату (УПЦ МП) посідає перше місце за кількістю громад, представлена добре у всіх регіонах. Українська Православна Церква Київського патріархату (УПЦ КП) - Православна Церква в Україні з резиденцією Патріарха в Києві. За чисельністю громад та священнослужителів є другою серед християнських конфесій України. Володимирський собор у Києві є кафедральним собором УПЦ КП. 

Українська Автокефальна Православна Церква - церква, що відродилася під час національно-визвольних змагань 1917-1921 років. Слово автокефальний походить від грецьких слів автос - сам та кефале - голова. Андріївська Церква у Києві - головний осередок УАПЦ.

 Протестантизм - один із напрямів у християнстві, що виник у періоди реформації (XVI-ХIХ століть). Віровчення протестантизму ґрунтується на двох основних положеннях: sola fide (<тiльки віра>> ) i sola scriptura («тільки Писання»). Спільноти протестантів національного чи локального характеру е в усьому світі, чисельність деяких сягає десятків мільйонів віруючих. Єдиного центру протестантизму не існує, протестантські помісні церкви об'єднані в регіональні організації, які своєю чергою формують всесвітні об'єднання церков. Основні протестантські спільноти християн: адвентисти сьомого дня, адвентисти-реформісти, англікани, баптисти, євангельські християни, квакери, кальвіністи, меноніти, методисти, пресвітеріани, п'ятидесятники, лютерани. Незважаючи на величезне розмаїття церков і тенденцій, протестанти насамперед є християнами, тому вони поділяють фундаментальні вірування, загальні для всіх християн. 

Протестанти (баптисти, адвентисти, п'ятидесятники та iн.) вiд кидають Святі Таїнства, окрім Хрещення, а також Святу Літургію, Церковну традицію, пошанування Святих. Однак деякі релігійні течії, що вийшли з протестантизму ідентифікують себе як християнські (мормони, моністи, Свідки Єгови), проте не визнаються такими через розходження у розумінні основоположних християнських доктрин (Догмат про Пресвяту Трійцю)

ОСНОВА ХРИСТИЯНСЬКОЇ МОРАЛІ: 10 БОЖИХ ЗАПОВІДЕЙ І НАГІРНА ПРОПОВІДЬ (9 ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ БЛАЖЕНСТВ